1. ПУСТИР

(Instrumental)


2. РОЗПАД

У досвіті могильнім ветхої оселі під хуртовини спів нап'юся розпачем
Я ще живий...
Навіщо в душі моєї кладовищі і тіла кволім остові існує "завтра"?
Зжеру жалоби чорний осад і прокляну всіх тих, хто на життя прирік,
Бо я є лише прах під ґрунтом світу схований навік.


3. КРЕМАТОРІЙ

Тяжкими думами стовбури стогнуть, кістки біліють у вогкому опаді.
В очах застиг останній відблиск хворої надії
Іржавий дріт, цегляний мур. Вузька стежина завилась у зашморг.
В очах помер останній відблиск хворої надії


4. ЗА ВІКНОМ

У сивих хмарах тоне сонце, вмирає день.
Важкий осінній присмерк свинцевим муром вріс у небокрай.
Безкраїй хмарний мур зжирає простір під скрегіт вороння.


5. МОВЧАННЯ

Мов чорна цвіль життя повзе посеред безлічи могил.
У вічну ніч його прямує шлях. Цей шлях на всіх один:
Народження, занепад, розпад, забуття.
На молитви та каяття -- мовчання -- єдина одповідь небес.
Тож змовкни і неси свій хрест.


6. DEMENTIA

Все, чим ти є... Все, чим ти був вже почало стиратися.
В проваллях пам’яті загублені роки.
Твого життя мізерний човен потоне у землі труною,
І навесні лиш талий сніг сльозитиме крізь щілину у ній по тобі.


7. ЖИТТЯ

Незграбно скотившись додолу
У пiтьмi оточений холодом
На дотик нiкого навколо
Вiдчувши себе розколотим
На шмаття, наче, розiдранним
У темрявi на свавілля покинутим
Не бачивши сонця нiколи
Заживо в землю похованний
Доля його розколота
У пiтьмi оточена холодом
Життя безглуздо прожите
Понівечене важким долотом