1. ЗОЛОТИЙ КІНЬ (GOLDEN HORSE)

(Володимир Свідзинський "Темними ріками (балада III)", 1932) (уривок)

Темними ріками
Ніч тече по долинах,
Прудко біжить по зворах,
Мутно піниться на косогорах.
По зарослім болоті
Клятий іде,
На короткій оброті
Золотого коня веде.
Злякано дуб кордубатий
На нелюдське обличчя
Настовбурчив сухе патиччя,
Як звір підіймає шерсть,
Тяжко чалапає клятий,
Аж погинається персть.
– Ступай, мій коню,
На незайману оболоню.
Три роси обіб'єш,
Три криниці вип'єш,
Здійсниться наша мрія –
Станемо на вогнeнного змія!


2. ВОГНЯНИЙ ЗМІЙ (FIERY SERPENT)

(Володимир Свідзинський "Темними ріками (балада III)", 1932) (уривок)

Темними ріками
Ніч тече по ізворах,
Сиво піниться на косогорах.
На синьому полі,
В райдужному колі,
Там-то паші, ще й цвіту багатого!
Вітер має патлами клятого.
Раптом на сході
Немов хто косою – черк!
І вдруге, світліше – дзінь!
Золотий кінь
Померк.
Клятий вирячив очі,
Вогнем до скелі та й здимів.
Ой зашуміло ж тоді!
На землі –
Струснувся кожен листок.
На воді –
Павуки в нестяменний танок.
Заяснілися межі, вівса...
Стала краса.


3. ЙОГО ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА ВЕСНА (HIS TWENTY-FOURTH SPRING)

(Богдан-Ігор Антонич "Весна", 1933)

Вечір холодний. Не диво. Весна.
Вечір високий, глибокий, без дна.
Росяний росами-зорями сон,
П’яний від пахощів мокрих сосон.

Вийди самітний тоді перед дім,
Тиша обійме тебе, мов мороз.
Вечір шепоче в танку молодім,
палиться срібними іскрами рос.
Чисті холодні кришталі різьбиш
З мармуру мрії, уяви, думок.
Палиться росами, шепче комиш,
Зорі заплутались в дивний клубок,
Тихо впаде поміж трави одна.

Вечір холодний. Не диво. Весна.


4. ОСІНЬ В СЕПІЇ (AUTUMN IN SEPIA)

(Майк (Михайло) Гервасійович Йогансен "Кроковеє коло", 1923)

Задощив, закрутив, закупився,
І пішло дорогами в дощ.
Пересохлі жовті уривки,
Полохливе, послужливе клоччя.

Й серед сірого-сивого голо.
У безмежній пустій порожнечі
Позначилось кроковеє коло
І вийшло з туману по плечі.

Й мої дні, і наші тижні
Зібгало в залізну раду,
І ринули іскри рижі
В неосяжне сиве свічадо.


5. ВСІ ВІДТІНКИ ТИШІ (ALL SHADES OF SILENCE)

(Євген Плужник, "По-осінньому хмари пливуть...", 1927)

По-осінньому хмари пливуть,
По-осінньому вітер кигиче...
У далеку лаштуючись путь,
Чорна галич злетілась на віче.

І весь день в берестках стрекотня
Все полохає хмари високі,
Безгоміння осіннього дня
І мій спокій...


6. НІЧ КРОКУЄ ДО СВОГО ТРОНУ (THE NIGHT WALKS TOWARDS HER THRONE)

(Майк (Михайло) Гервасійович Йогансен "Вікно зимового вагона", 1929) (уривок)

Лежать, лежать сніги,
пливуть ліси у крайню
Раїну, де над вітром —
дальня путь.
І гаснуть голоси
граків, і вечір витре
З усесвіту історію снігів.

З яруги викотивсь багряний ґалаґан
І цапки став над падлими полями.
Подобень місяця. Туман
Топив в затонах пам'ять. Рами
Небес розчахли. Зорі забрели в нігич,
у чорний чад,
І, звівши вгору темні руки, навзнаки, назад
Упала ніч.