1. Симфонія Життя

Вийди Сонце Нас зустріти...

Ми філософствуємо,
Щоб стати на шлях мовчання;
Ми живемо, щоб перемогти;
Подібно будистському священнику
Котимо перед собою колесо Життя,
Але залишаємося немомітними,
Як вітер...


2. Океан Снігів У Нордичному Серці


Талант - це дар Богів
І тисячі падінь,
Це значить встати й знов піти,
Й лише в кінці перемогти...
Не так смакує перемога,
Як мед життя і боротьби,
Шляхів є безліч,
Що ведуть до Бога,
Але навіщо все це
Без азарту й гри.
Будь - яка дорога
Змушує нести тягар,
Нема непереможних,
Незламність лиш наш Дар.
Бо Ми творці,
А не політики,
Нас пам'ятатимуть
Завжди:
Ми посадили дерево
І розізлили критика,
Ми дарували
Майбутньому плоди.
Поважне ставлення
До ворога
Лиш зміцнює
Тебе в душі.
Але будь обережний
З ним завжди!
На те він й ворог,
Його ціль - це Ти!

Прагнемо творити Життя,
В жилах океан снігів,
Зроби свій перший крок,
Відчуй цей ритм Богів!

Наші страхи
Розбиваються об скали,
Наш шлях прокладено
Богами до небес,
Ми йдемо
І не зупиняємось,
В жилах тече
Людський прогрес!

А на нашому
Гулянні
Грають кращі
Музиканти,
Хмель у Нас
Найкращій - в цвіті,
Наша Нація
Найкрасивіша в світі.
Якщо гість
До Нас приходить,
Ми запрошуєм
до столу,
У фольклорі
В Нас мелодій
Хоч до себе
Забирай...
І цимбали,і сопілка,
На ніч гарна українка
заспіває щедрий вечір
В вишиванках всій малечі.

Ми йдемо назустріч смерті,
Ми йдемо шляхом Богів,
Ми виходим з цього пекла,
Наше серце у вогні снігів!


3. Виноградня Культури

Те, що в Нас намагаються вбити,
Стає долею й Нашим одвічним шляхом:
Сьогодні тобі вони зв'язують руки,
А завтра Ти їми змиваєш з ножа кров.
Хто твій творець, що навчив виживати?
Де твоя логіка, яку ти так хвалиш?
Забороняючий почав дозволяти,
Й на вулицях міста запанував хаос.
І в темні часи є можливість торкнутись
До теплого світла, якщо в нього віриш,
Час вже настав кайдан цих позбутись,
Світ не прокинеться і ти не зустрінеш...
...Цей світ лише для Обраних,
Для тих, хто розуміє поєднання єдності і чистоти,
А той, хто витрачає все життя на перегони за коштовності,
Той і залишиться ні з чим і у пітьмі...
Наше життя - культури калістраж:
Щоб відтворити акт мистецтва,
Жертвоприношення віддаш -
Прол'єш святе творінню в серце...
І після смерті знов заб'ється,
В життєвих барвах задихнеться,
Твій Вічний скарб - душі частинка,
І всьому світу оголиться скринька...
Чим пишен виноградний сад,
Тим його хмель багатшим стане,
Симфонія ховає межі темних грат,
А прохолода Нам у жили заглядає.


4. Порожній Човен

У безглибинному, безмежному морі
Десь вдалечі я почула твій голос.
Хвилі зітхають, у душу пірнають,
Шукають себе, вбиваючи подих...

Твій Корабель бунтує по жилах,
Твій Корабель на небосхилах!
Тільки долоні свої простягни,
Наш корабель - дитячії Сни!..

Я тут і я витримав поштовх життя,
Мій корабель возвеличує простор,
Я тут, і вдалечі хтось знов кличе мене...
Я тут!.. Я посміхаюся сонцю...

На кораблі Їй місця нема,
Зніми з Свого серця Її закляття:
День Ти на суші, десять літ в морі!
Не завелика ціна Твого щастя?

Я кохаю життя за мінливість свою,
Якби Я був вічний - дарував всім красу.
Але вічне життя - не головне:
Найголовніш - не загубити себе...

Твій корабель загубився у морі,
Ти спокійно пливеш непомітним човном,
Твій шлях - лиш вперед, ходити вільно і всюди,
Без ім'я і домівки, де ховається сон...

Непомітний як вітер, по хвилях ідеш,
Ти спокійний, як роси, твій човен порожній,
Ти пірнаєш в життя і красою живеш,
І ніхто і ніколи тебе не впізнає...

Повільними хвилями блукає Мій човен,
По безглибинному, безмежному морю...


5. Сегодня Боги Танцуют Вместе С Нами...

Мы создаем и после Нас
Творенье будет жить,
Мы оставляем отпечаток -
Божественную Нить.
А в кузнице ведь
Не накроешь стол,
Это судьба творцов...

Творить - значит любить,
Услышь же этот зов! ( стихийный зов Богов! )

На то они и критики,
Чтоб ничего не делать,
Ведь творчество - Любовь,
Пусть даже к самому себе!
Таким убогим дуракам
Дурак лишь и поверит,
Возьми и сделай сам,
А не живи во сне!..
Ведь кто смеется
Истине в лицо,
Лишь еще раз
Доказывает истинность ее.
Молчанье - это мудрость,
Глубокий путь к познанию Себя,
Пускай Мне скажут,
Что это глупость,
Я просто улыбаясь
Посмотрю ему в глаза.
Ведь в жизни
Главное и есть
Сама безценнейшая жизнь,
Ни цель и даже не любовь
Не смогут всей ее постичь.
мы ненавидим потому,
Что любим, и убиваем
для того, чтоб жить...
Отталкиваясь от необъятного,
Вы судите, и вам легко
Творение убить.

А жизнь полна противоречий,
И общество дегенератов
Есть тому пример:
Рыдая, жалуясь на власть...
И потушив надежды свечи,
Забывают лишь винить себя,
Не принимая мер.

Я засыпаю,
Как цветок,
И просыпаюсь
С такою ж сладостью
На крохотных устах.
Мой нежно пьяный лепесток
Снегами кружит
В тобою созданных мирах...

Пока Мы живы,
Пир Богов идет,
Пусть наша смерть
Застолье не прервет.
Сварога внуки
Играют на рожках,
И даже смерть танцует
В красных сапогах.

И если мы находим
В безсмыслице свой смысл,
Значит жизнь вкушаем -
Находим тайну мысли...

Сегодня Боги танцуют
Вместе с Нами,
Творцы ждут солнце -
Оно не за горами...


6. Хранители

На строках вижу след,
Они в твоих глазах,
Покинув пропасть книги
Теперь в твоих слезах...
Узнаю я твой страх,
Картины оживают,
Иллюзии в садах
Сознание терзают.
Глазами прикоснись
К страницам иллюзорным,
Снов книгу обретешь,
Покрасив цветом черным
Той книги переплет,
перевернув страницы,
Она тебя зовет,
Стирая все границы...

Серые камни
моего замка,
Серые камни
моей души,
Серые камни
дождем истекая
Плачут и просят
в сердце пустить.
Сердце из камня
вырезал тихо,
Но кто - то не плакал
и все это слышал,
Я лишь вино в твоих
девственных жилах,
Ты не противишься,
ибо не в силах.

Хранители тихо
зажгут тусклый свет,
Они хоровод
ведут много лет,
Роза и Крест
сохраняют молчанье
И их окружают вечно
серые камни...
Молчание - золото
сладостно спит,
Умеешь ли ты
хранить тихо тайны?
Повешенный за ногу
тихо висит,
Молчанью учили
его серые камни.

Хранители снов,
Хранители тайн,
На девственный свет
Всегда найдется критик,
Мы все здесь и умрем,
А все, что будет там,
О всем по телевидению
Расскажет вам политик.
Молясь с мечем в руках -
Жизни оправдание,
Ведь дьявола мечем
Карает бог "предателя",
Исскуства Факт лишь там,
Где грани не заметны,
А смерть нам не страшна,
Ведь Мы и есть Дух
Истинного света!..

Что Нам принесла
С собой цивилизация?
Пускай не оправдание ответит -
Ремесло!
Ведь философия чиста,
Где нет Себе предательства,
Зачем ведь дважды умирать,
Где все итак мертво...

Есть Избранные,
А есть народ,
Есть плеть,
Есть раб и идиот...
Толпе рабами быть,
Грызя оковы,
А идиотам - хлебных зрелищ...

Это знак - это знак свыше,
Это флаг, держи его выше!
Это Бог, танцующий в Нас,
Это месть - всевидящий глаз...

Я хочу смотреть
В твои глаза,
Первый и последний вздох любви...
Зорки лишь одни сердца,
Мы с тобой одни...

Можем жить
Или казаться,
Танцевать в огне страстей,
Убежать или остаться?
Обними меня скорей...

Я сниму твои цепи,
если отпустишь,
Я был Господином,
а пленником стал,
Спрячь свои крылья,
зачем Меня губишь,
В сердце с ключем
на колени Я пал...
А кто возведет
Могилы отцам?
И лишь сомниваясь
Уже сеешь сомненье...
Не зная любви,
Танцует шаман,
Постигая внутри
Все чертоги забвенья...
Горько звучит виолончель,
У Господина в душе
Только унылые ноты,
Тихо стучит
Музыка в дверь,
Кто же лежит
Тихо так в Гроте?
Нельзя вечно гнуться
Лишь в одну сторону,
Ведь кто подавляет -
Не критикует...
С вершин нашей Ложи
Смотрят вниз вороны,
Чиста Криница
Салютуя ликует...


7. Цимбали Б'ють


Крізь замок снігів
Я відчув поцілунок,
Де фортеця вогнів
Не згасає малюнок.

Цимбали б'ють, цимбали б'ють,
Цимбали б'ють в глибини,
Росте святе,росте святе,
Росте святе коріння.

Цвіт блакитних очей
У нічному тумані
Проводжає у путь
Корабель в океані.

Виплескують життям бруньки,
Цимбали б'ють, п'ють козаки...
Цимбали б'ють, а ти танцюй!
Хай кров бурлить святая!

НайТемніші глибини
Тихі й спокійні,
Хвилі блукАють
В тінях твоїх.
ТаЄмничим орнамент
Розкладає перлини:
Величезнії браМи -
Всю святиню святинь.
За Нічними словами
В неосяжне пірнаю,
Я жИву, я вмираю,
І знов засинаю,
За Цим краєм є те,
Що лиш є у криниці,
Я проходжу мовчання,
бо те щось б'є в дзвіниці...

На пшеницю як сніг,
Темний ангел упав,
Він обличчя без слів
Моє цілував.
Зустричай божевілля,
Воно вже танцює,
Крикливим творінням
По жилах пульсує...

Що для тебе
Значить свобода?
Спитай в себе,
Хто ти,
Заради чого живеш...
Засліплений натовп
Не бачить нічого,
Прокинься скоріш,
Бо сліпцем і помреш.
Війна, Революция,
Криза, Убивство -
Цілоспрямований
Простий механізм.
Але люди вже звикли
До такого каліцтва,
У їх головах стоїть
Штамп - комунизм!
Твоє право бути
Обдуреним тричі,
Твоє право жити -
Ідти, як ідеш.
Не прокидайся
Ні в якому разі,
Сліпцем народився,
Сліпцем і помреш...

А де наші люди,
Коли Нам так потрібні,
Ховаєтесь від себе
І будете терпіти.
А жити, як собака
І милості чекати,
Таке життя любити -
Божественне в Собі вбивати.

Цимбали б'ють, співає ліс,
І вітер винний смак приніс.
Трава шумить, тече вода -
Тут лине все наше життя...

Цимбали б'ють,
Бо справжній чоловік
Не може без війни,
Цей невідомий поклик
Кожний з Нас почує
В своїх жилах.
Борець і виживший -
Це зовсім різні речі,
Але в Собі
Ми знайдемо, що нам потрібно
В Наших силах.


8. Ми Не Одні

Ти знов одна,
На душі важка сльоза,
в твоєму сні
я наснився знов тобі.

Ти вже не чекаєш світла
Від похмурих вулиць міста,
а життя все йде...

Приспів:

Ти не один,
Ти не одна,
Нашу віру
Зігріє Весна...

Ти знов один,
І бренить у серці дзвін.
Твоїх барвів сни
найяскраве у житті...

Ти вже не чекаєш світла
Від похмурих вулиць міста,
А життя все йде...

Крила моїх снів -
Ріка усіх ключів,
Подивися мої сни
І зі мною улети...
Сльози, сльози,
Сльози, сльози,
Наші мрії - це
лиш грози,
Там троянди де барвисті
розквітають в свіжім листі...
Сльози,сльози,
Сльози, сльози,
Наші мрії - це
лиш грози,
Там троянди де барвисті...


9. Весільний Сад

(Instrumental)


10. Мистецтво Смерті

Божествений дар
Б'ється в долонях,
Б'ється живе, -
Стиснути важко;
Дарує тепло й
Симфонію спокою,
Спить джерелом,
Прокидається опіком...
Стискаєш життя
Й позбуваєшся тихо...
Від акту миті
Ти твориш мистецтво,
Хай кров перетворює
Творіння у зброю,
Це жертвоприношення
Танцює з Тобою.
Але в дзеркалі все
Має інше обличчя,
Кольором крові
Не захопися,
Коли творитимеш
Новий Натюрморт -
Жертві Ти лагідно
Стули й зав'яжи рот...

Мистецтво -
Мистецтво Війни,
Йди з Нами -
Ми Твої Брати,
Це Орден,
Це Єдність Людей,
Танцює
Мистецтво Смертей!


11. Хай Світ Почує Моє Мовчання

Де починається свобода слова,
Там і закінчується воля думки!
Бо бидлом зовсім легко керувати,
Але не поспішай і подивись на свої руки...

Бо винен не творець в своїх діяніях,
А той, хто дав йому його свободу,
Творець завжди правий у своїх справах,
Лиш твоя бездіяльність всім на шкоду!

Хай світ почує мій протест - моє мовчання,
Аристократія Мовчить!!!
Бо час покласти край усім нашим стражданням,
Антисистемний тероризм без зайвих слів хай вас навчить!

Хіба ви не раби, якщо в вас все забрали?
Хіба ви не раби, якщо шинкує демократ?
У вас вони країну й право слова відібрали,
А ви спокійно й в чергу тихо лижите їм зад!

І хто в наш час ще досі в обіцянки вірить?
Кому це вигідно на кожного постійно вішати ярлик?
Якщо країну розділили на багато течій,
Це вже ознака того, що у всіх десь розум зник.

Коли ж земля позбудиться цих виродків,
Коли ж нарешті вони усі помруть?!
Під ростріл всю жидівську владу
Та ментівських вилупків,
Які ім'я країни нашої за гроші продають.

Хай світ почує мій протест - моє мовчання,
Не зрозуміти вам, що Кожному - Своє!
Ваша нездатність жити і боротись
Хай не породжує у мій бік критику, як зле...


12. Зимовий Бал-Маскарад

(Instrumental)


13. Колесо Сансари

Лабіринтами внутрішнього Я
Натрапляю на один і той же камінь,
З кожним разом я знаходжу щось нове,
З кожним разом відчиняю брами.
Подорожуючий монах,
Куди твій пролягає шлях?
Іду дорогою мовчання,
Іди зі мною і забудь страждання...
З неба упало палаюче колесо,
А десь за межею монахи ідуть.
Крутиться, вертиться навколо людей,
Не усім відкривається істини путь...
Я сам іду цією дорогою,
Я не розділяю ні з ким почуття,
Несу я каміння, туди, де краплина
Падінням з листка народить життя.
Я йду по воді, а хтось лиш сміється,
Краплина впаде й навкруги все зал'ється,
Той, хто сміявся - втопився в собі,
А я вже не ходжу, я купаюсь в вогні...
Боротьба виправдовує наше життя,
Я прийшов, щоб закрити книгу Сансари,
Вітер змін вже в дорозі і нема вороття,
Це досвітнії присмерки Нової Ери...
Водолій заповняє священні криниці,
Щоб почати життя з нового листа,
Духу вічного храм, золотії дзвіниці
Прокидаються в серці молодого митця...

Колісницею Богів
До Валгали вічних снів,
До фортеці всіх снігів -
Не спиняйся!..

Рідний Заповіт
Шепоче сонця світ,
Своєї Долі нить
У дзеркало раняє...

В твоїх незайманих снах
Я почую голос твій,
Світло у твоїх очах
Хай збентежить подих мій...


14. Океан Мудрості

(Instrumental)